Святе Письмо з розважанням на 24 вересня

Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 6, 1-10.

1. Браття, як співробітники благаємо вас благодаті Божої не приймати марно. 2. Бо каже:

Сприятливого часу я вислухав тебе
і в день спасіння я поміг тобі.

Ось тепер – час сприятливий, ось тепер – день спасіння. 3. Не даємо нікому ніякої нагоди до спотикання, щоб не виставляти на глум наше служіння; 4. але в усьому показуємо, що ми слуги Божі, у великій терпеливості, у скорботах, у бідах, у великій тісноті, 5. під бичуванням, у темницях, у заколотах, у трудах, у недосипаннях, у постах, 6. у чистоті, у знанні, у довготерпеливості, у лагідності, у Святому Дусі, у щирій любові, 7. у слові правди, в силі Божій, у зброї справедливости в правиці й лівиці; 8. у славі й безчесті; у наклепах і в добрій славі; як обманці, однак правдиві; 9. як незнані, але добре знані; як ті, що вмирають, але все живі; як карані, та не убиті; 10. як сумні, та завжди веселі; як бідні, але багатьох збагачують; як ті, що нічого не мають, але все посідають.

Послання Апостола Павла до Галатів 6, 11-18.

11. Браття, гляньте, якими буквами пишу вам власною рукою. 12. Ті, що хочуть похвалятися, що вони гарні тілом, силують вас обрізатися, щоб тільки уникнути переслідування за хрест Христа. 13. Бо навіть обрізані не зберігають закону, але хочуть, щоб ви обрізувалися, щоб їм хвалитися вашим тілом. 14. Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий і я – світові; 15. бо ні обрізання, ні необрізання є чимсь, але нове сотворіння. 16. На всіх тих, що ходитимуть за цим правилом, мир і милосердя на них і на Ізраїля Божого.

17. А втім, віднині нехай ніхто мені не завдає клопоту, бо я ношу на моїм тілі рани Ісуса.

18. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вашим духом, брати. Амінь.

__________

__________

Євангеліє від Матея 25, 14-30.

Сказав Господь притчу оцю:

14. І царство небесне буде мов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно. 15. Одному він дав п’ять талантів, другому – два, а третьому – один, кожному за його здібністю, і від’їхав.

16. Той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п’ять талантів. 17. Так само і той, що взяв два, також придбав два других. 18. А той, що взяв один, пішов, викопав у землі яму і сховав гроші пана свого.

19. По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними рахунок. 20. Приступив той, що узяв був п’ять талантів, і приніс других п’ять талантів:

– Мій пане, каже, ти мені дав п’ять талантів, ось я придбав других п’ять талантів.

21. Сказав до нього його пан:

– Гаразд, слуго добрий і вірний. Ти був вірний у малому, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого.

22. Приступив і той, що взяв був два таланти й каже:

– Пане, два таланти дав ти мені. Ось других два придбав я.

23. Сказав до нього пан його:

– Гаразд, слуго добрий і вірний! Ти був вірний у малому, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого.

24. Приступив і той, що взяв був один талант, і каже:

– Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. 25. Тому, зо страху я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє.

26. Озвався його пан і каже до нього:

– Лукавий слуго й лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав. 27. Тож треба було тобі дати мої гроші торгівцям, і я, вернувшись, взяв би своє з відсотками. 28. Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має десять. 29. Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, візьмуть і те, що має. 30. А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів.

Євангеліє від Йоана 3, 13-17.

13. Сказав Господь: Ніхто не зійшов на небо, крім того, хто зійшов з неба: Син чоловічий. 14. І як Мойсей підняв змія в пустині, так Син чоловічий має бути піднесений, 15. щоб кожен, хто вірує у нього жив життям вічним.

16. Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним. 17. Бо Бог не послав у світ Сина, щоб світ засудити, але щоб ним спасти світ.

__________

…Ті, що нічого не мають, але все посідають

Комусь згадуються часи, коли вони були “бідні, як церковні миші”, але щасливі. Коли у нас є мало матеріальних благ, але ми все ж маємо радість із Богом – оце справжнє щастя. Кажуть, що люди, які покладаються на Бога, завжди мають усього вдосталь. А ви так пробували? І чи відчували ви тоді, що Бог дарує вам щось більше, ніж закордонні поїздки, екзотичну їжу, найновіший смартфон чи авто? Чи бачили ви тоді світанки? Чи раділи справжньою дружбою? Дахом над головою? Теплою ковдрою? Невибагливою, але вчасною вечерею? Родинним затишком?

Насправді нам для щастя треба так мало…

Зо страху я пішов і закопав талант твій у землю

Ми не реалізовуємо себе з різних причин. Але всі ці причини мають одне спільне слово: страх. Страх відчути власні можливості, власну силу. Страх бути відповідальним за свої успіхи і поразки. Страх бути щасливим.

Чому ми такі несміливі? Хіба не відчуваємо, що Бог наші таланти дав на радість нам та іншим людям? Хіба не віримо, що якщо Він створив нас такими – то ми подужаємо зреалізуватися? Подужаємо подолати всі випробування? Зуміємо відрізнити важливе від егоїстичного, цінне від минущого? Зуміємо жити так, як підказує наше серце – і саме це стане нашим справжнім життям, а не сумна рутина?

Не біймося. Скажімо: “Боже, я довіряю Тобі. Навчи мене почути Тебе й зробити перший крок”.